У будь-якого фахівця з валютного ринку такі підсумки «розслідувань» і пошуків валютних спекулянтів можуть викликати тільки усмішку. Щоб реально розіграти валютні «ралі» на ринку, потрібні серйозні гроші, і дрібним банкам таке просто не під силу. Як кажуть, кишка затонка. Щоденний оборот валютного ринку України на даний момент становить близько 100–200 мільйонів доларів. Відповідно, щоб реально «зрушити» курс долара, треба володіти ресурсами на рівні 150 або хоч би 100 мільйонів. Природно, жоден з названих «валютних спекулянтів» ніколи таких ресурсів не мав в своєму розпорядженні.

Хто ж тоді реально розгойдав долар і одержав від цього своє «масло на булочку»?

Ігри з валютним курсом – складна і добре відладжена гра, де кожен учасник виконує свою роль і одержує свою частину доходу. Реально вплинути на курс долара можуть тільки великі банки, які володіють великими запасами валюти і гривні. Разом з тим, найбільшим банкам ставати валютними спекулянтами невигідно. Принаймні, з двох причин. По-перше, ці ігри дуже добре помітні НБУ, а сваритися з головним постачальником «дешевого» долара не варто. По-друге, і це, мабуть, навіть важливіше (для трейдерів великих банків): дохід завжди краще ділиться. Якщо прибуток осідає в невеликому банку, він згідливіший і поступливіший, ніж керівництво крупного банку. Тому на стадії підготовки до валютних спекуляцій учасники «концесії» розподіляють ролі, після чого починають Велику Гру.

Перший хід в цій грі – великий банк, який має значні надлишки гривні на рахунках, видає кредит, наприклад, торговельній компанії. При цьому кредит, як правило, видається під ні чим не забезпечені операції і на великі суми, а заразом і за пільговим відсотком.

У свою чергу, (це вже другий етап в грі) торговельна компанія не поспішає розрахуватися за товар, який, зрозуміло, вона купувати і не збиралася. Натомість вона переказує гроші в невеликий «дружній» банк для поповнення свого розрахункового рахунку і тримає їх там. Банку компанія, зрозуміло, весь цей час справно платить відсотки по кредиту (ми пам`ятаємо, що відсотки символічні, тому вони потім з лишком окупляться).

Тим часом (третій етап гри) за роботу береться невеликий банк. Він «раптом» помічає, що у нього ну просто надлишок гривні. У цій ситуації, само собою зрозуміло, просто грішно не купити долар на валютному ринку. Для цієї мети наш невеликий банк купує долари, зрозуміло, «абсолютно випадково» у того самого великого банку і, зрозуміло, за дуже непоганим курсом. Великий банк може собі дозволити продати їх за таким курсом, оскільки у нього завжди є можливість прикупити долари в НБУ за офіційним курсом. А щоб пояснити придбання валюти, дружня торгова фірма-позичальник «згадує», що їй дуже потрібна валюта для розрахунку з нерезидентом за договором консалтингу.

Після такої нескладної операції слідує наступний етап. Невеликий банк тепер уже як монстр виходить на валютний ринок. Спочатку він скуповує всі невеликі лоти на продаж і виставляє заявку на покупку валюти за ціною на 10–30% вище, ніж всі інші. Ринок різко розгортається – курс долара «рве» вгору. І невеликий банк, «забувши» про всі свої валютні резерви і ліміти, скуповує долари в зростанні. Зовні нічим не пов`язані, учасники «концесії» діють синхронно. Великий банк, посилаючись на заявку невеликого банку, теж підвищує ціну продажу валюти. Невеликий банк ще вище задирає курс, і зрештою на ринку починається паніка. У цій ситуації часто трейдер великого банку починає з технічних причин не виконувати заявки клієнтів на продаж валюти, щоб ще більше підігріти ринок.

Тут вже треба кувати залізо, поки гаряче. Покупці валюти панікують, а продавці зменшують обсяги операцій. Нарешті, коли паніка досягає піку, невеликий банк виставляє на продаж раніше куплені дешеві долари за новим, завищеним, курсом. І, зрозуміло, продає їх за цим курсом. А торговельна компанія «згадує», що валюта їй не потрібна, оскільки передумала платити нерезиденту.

Все, прибуток одержаний, справа зроблена. Тепер треба згорнути операцію. Торговельна компанія, «пригадавши», що кредит їй не потрібний, повертає гроші за кредитним договором у той самий великий банк. Прибуток ділиться згідно з обумовленими раніше умовами. Завіса. До наступної Великої Гри на валютному курсі.

Тепер порахуємо, скільки можна заробити на таких «гірках» в принципі і, зокрема, на тій «гірці», що виникла під кінець липня.

Простий підрахунок показує, що за рахунок коливань курсу долара останнім часом банки мають можливість одержати до 200–250% річних. Погодьтеся, непоганий дохід в умовах кризи. Особливо, якщо порівняти його із ставками по депозитах, на порядок меншими, які ті ж банки пропонують населенню.

Що ж до конкретної липневої ситуації, нагадаємо, що у понеділок, 27 липня, долари можна було купити по 7,93 грн. за долар. А вже в середу, 29 липня, продати їх по 8,2 грн. за долар. Згідно з даними НБУ, оборот доларів 29 липня становив 201 млн. дол. Якщо за таким завищеним курсом продали хоч б 100 млн. дол., то чистий дохід склав 27 млн. грн., або близько 3,5 млн. дол. Якщо вважати, що за тим курсом продали всі 201 млн. дол., то дохід буде близько 7 млн. дол. Зауважте – за один день. Якщо розділити цю суму «за поняттями» між кількома учасниками гри (див. вище про те, хто яку роль в ній грає), вийде по 1–2 мільйони, так би мовити, на одного концесіонера. Нагадаємо – в день. Погодьтеся, непогано.

Зрештою, всі задоволені, окрім населення, яке в черговий раз заплатило за ігри банкірів зі своїх кровних заощаджень. Будь-яке зростання курсу долара, так або інакше веде, до того, що люди, одержуючи доходи в гривні, оплачують ігри валютних спекулянтів і позбавляються частини свого і так невеликого доходу.