Пожежа на міському сміттєзвалищі, що на Височанці, спалахнула ще минулого четверга ввечері. Мешканці Парцеляціі — частини Студінки, що розкинулася по інший бік дороги на Войнилів, виразно бачили як високо у повітря здіймалися язики яскравого полум’я, потім затягнуло густою пеленою їдкого сивого диму, яка не відпускала протягом тижня.

Незначне полегшення наступало лише тоді, коли вітер змінював напрям вітру і хмара неслася на Вістову. Перелякані і стривожені люди передзвонювалися між собою, з острахом поглядали у бік сміттєзвалища , звідки безперестанку неслися клуби нестерпно їдкого диму. Сільський голова Студінки Марія Стасюк ще в п’ятницю зранку повідомила заступника голови РДА Ігоря Пробоїва — куратора Студінської сільської ради, начальника відділу з надзвичайних ситуацій РДА Богдана Скрипника. Ті, в свою чергу, звернулися в усі інстанції: санепідемстанцію, в управління надзвичайних ситуацій м. Калуша. Самостійно вживати заходів район не міг: сміттєзвалище — міське і розташоване на території міста. Повиїжджали комісії на сміттєзвалише, потім неодноразово позасідали, подискутували, порозводили руками, кілька днів розробляли версії чим і як гасити пожежу. Поглядали на небо, чи не дасть Бог дощу, щоб зверху залив водою. Думали-гадали, чи гасити з вертольотів, чи перерізати вогненній стихії шлях піною, чи звертатися з листом до управління з надзвичайний ситуацій в області.

А тим часом пожежа з локальної розрослася до масштабної. Охопила всю площу сміттєзвалища (4 га), що має висоту 5-поверхового будинку. Спочатку було чути сильне потріскування, а потім один по одному почало лунати щось подібне до гучних пострілів з гвинтівки. (Очевидно, вибухали підігріті вогнем конденсатори викинутих старих телевізорів та іншої електронної техніки, металева тара з-під дезодорантів, лаків та інших аерозольних речовин).

— Подумати не міг, що пожежа набере такого розмаху, — розповідає працівник сміттєзвалища, який не назвався, і радить мені не підходити надто близько до місць пожежі, щоб не наразитися на вибух. Він схиляється до версії, що сміттєзвалише підпалили підлітки. Адже, за словами чоловіка, почало горіти із західного боку, від лісу. Можливо, і бомжі кинули недопалок цигарки. Очевидно, що причину загорання ніхто і не з’ясовував.

— Сміття в спеку впріває та перегниває. У результаті таких біологічних процесів починає виділятися метан, який і стає причиною локальних вибухів та самозаймання сміття, — каже Богдан Скрипник, який більше схиляється до версії про самозаймання сміття. — Але лихові можна було б зарадити, якби на сміттєзвалищі дотримувалися елементарних правил протипожежної безпеки і не порушували технологіію закладання: кожні 2-3 метри сміття треба засипати шаром землі, що не робиться, — Тоді шар землі перекрив би доступ повітря до присипаного сміття. А це б унеможливлювало загорання всередині, де температура сягає до 300 0С. І навіть на випадок пожежі горів би лише верхній шар сміття, який би можна погасити або нагорнути землі.

— Пожежні машини тут нічого не могли зробити, — переконував нас працівник сміттєзвалища. — Вони навіть не заїдуть, бо проваляться в 4-5-метрові порожнини. Ніхто нічого тут не може зробити. Єдиний вихід: треба чекати поки все вигорить.

Кілька днів всі, м’ягко кажучи, спостерігали. А тим часом отруйний дим від горіння, у тому числі і пластику (не страшилка, а факт: від спалювання пластику в повітря виділяється діоксин, тому пластикову пляшку називають зброєю масового знищення) прямував у бік Студінки та Вістови і далі. А от місту, а отже і міській владі, здається, дим зі сміттєзвалиша не надто дошкуляє. Лише цим можна пояснити інертність міських служб та залізний спокій екологічних організацій.

— Важко дихати, від їдкого запаху нестерпно пече в горлі. І дорослих, і малих мучить сильний кашель. Такий, що здається, що починаються напади астми, — розповідала Олександра Пришляк, мешканка Парцеляції. — Вночі неможливо спати. Коли ходиш по кімніті, то кашель трохи відступає. Їдкий запах пробивався крізь навіть найменші щілини у вікнах та дверях. Страждають і тварини. Корови на пасовищі стоять, не хочуть пастися.

— Дим кожного року дошкуляє Студінці. Торік ми зверталися до Міністерства з надзвичайних ситуацій, Міністерство охорони здоров’я, в різні інстанції, — говорить Студінський сільський голова Марія Стасюк.— Ми отримали відповідь, що для впорядкування сміттєзвалища з обласного екологічного фонду виділили 868 тис. грн. Не знаю, чи були ті кошти. Але торік у другому півріччі диму вже не було. Тепер знову. Вже тиждень нас отруюють. І ніхто нічого не робить.

— Людоньки, я проснулася від того, що в кімнаті купа диму. Не було чим дихати. Думала, що хата горить, — емоційно оповідає бабця Софія Димид.— Що з нами таке роблять?

— Ми не вперше просимо владу допомогти, — каже Василь Федів.— Наші діти хворіють на алергію, бронхіти тощо. Думаю, що це вплив шкідливих речовин, які спускаються на село разом з димом з сміттєзвалища. Чомусь сміття в цілому світі переробляють, а в нас спалюють.