Цілющі джерела Західної України - 16 Липня 2009 - Інформаційний портал Калуського району
Середа, 26.11.2014, 12:51 | Вітаю Вас Гість | Реєстрація | Вхід
Головна » 2009 » Липень » 16 » Цілющі джерела Західної України
Цілющі джерела Західної України
23:18

Нове джерело для наших предків було майже дивом. Його розчищали, обгороджували, іноді посвячували і ставили каплички або церкви. Часто джерела мали свої легенди та історію, в якій були як радісні, так і сумні сторінки. Олександра Чаус розповідає про деякі з найбільш відомих цілющих джерел Західної України.

Цілющі джерела були відомі ще з біблійних часів. У християнських обрядах вода теж відіграє дуже важливу роль. Освячена вода є символом Божої благодаті, вона очищає віруючих. Предтеча Господній Іван хрестив людей водою, що було прообразом святої Тайни Хрещення. Ісус Христос у Таїнстві Хрещення омиває своєю ласкою душу людини від гріхів, а свята вода обновляє й відроджує для нового життя у Христі. Щороку відбувається освячення води, їжі, трав, ікон та ін. Сила свяченої води зберігається впродовж тривалого часу, і християни з вірою використовують її, як ліки для душі і тіла.

Скит Манявський розпочав свою історію, за народними переказами і твердженнями деяких істориків, саме від Блаженного каменя — розповідається у буклеті про святу обитель. Монахи Києво-Печерського монастиря, шукаючи чудодійну воду, яка мала бути схожою з водою Києво-Печерської лаври, дійшли з Києва аж до Карпат. Вони зупинилися біля каменя-печери з цілющим джерелом. Ченці облаштували в печері житло, зцілювали хворих та немічних молитвами, водою і травами. У 1281 році було засновано Хресто-Воздвиженський монастир.

Коли Австрійська імперія у 1785 році закрила монастир – з Блаженного каменя перестала текти вода! До 1998 року вона капала лише один раз на рік, 7 липня, – на свято Івана Предтечі. Від 1998 році, коли до монастиря повернулися монахи, з Блаженного каменя тече кілька літрів води на добу. Ця вода має цілющу силу, допомагає врятувати зір.

Свято-Успенська Почаївська лавра згадується ще у ХIII столітті. За легендою, перші ченці переховувалися від монголо-татар. Аж раптом вони побачили, як вершина гори спалахнула сяйвом, а над нею у вогняному стовпі з’явилася Діва Марія. Огорнута світлом Богородиця поволі піднялася на небо. Вражені видінням ченці та пастухи, що знаходилися неподалік, підійшли до каменя, де вона стояла, і побачили на ньому відбиток стопи. Зі сліду на камені витікала вода. Пізніше на тому місці збудували біля підніжжя гори храм Успення Пресвятої Богородиці. Це одна з найбільших святинь, щороку до Почаївської Лаври прибуває величезна кількість віруючих.

За кілька кілометрів на схід від Почаївської Лаври знаходиться Свято-Духівський скит. Він був заснований на місці об’явлення Божої Матері. За легендою, 17 квітня 1198 р. пану Туркулу з Тернополя та іншим поміщикам, які відпочивали на горі після полювання, з’явилася Пресвята Богородиця і промовила: «Ви обрали це місце для нічного відпочинку і дуже полюбили його, — і Я полюбила це місце тому, що явилася тут, і буде тут навіки підноситись хвала та честь до престолу Отця Небесного». Видіння зникло, але натомість з’явився вогник, який горів у повітрі всю ніч, витаючи то над горою Скит, то над горою Почаївською. Вражений побаченим, Туркул побудував дубову капличку, згодом на тому місці постав монастир. Як пише журнал «Мандри», в будь-яку погоду прочани йдуть до скита зазвичай пішки, щоб помолитися і напитися цілющої води з колодязя, що має глибину більше 100 м. У скиті знаходиться ікона Преподобного Серафима Саровського, яка намальована на камені, де впродовж 1000 днів і ночей святий неустанно молився.

Тернопільщину - край замків, джерел і легенд. Вже понад 450 років б’є цілюще джерело на околиці Смиківців Тернопільського району. Чудодійні джерела мають іще кілька сіл Тернопільського району: Ступки, Лучка, Дубівці, Острів, Красівка. Багато людей з вірою і молитвою приходять до цілющого джерела в с. Озерна (Зборівський район) та джерела Богородиці в с. Колодіївка (Підволочиський район). Воду з джерел біля церкви Святої Покрови у Чорткові вважають цілющою. У Чортківському районі джерельні води в селах Улашківці, Лисівці, Слобідка лікують хвороби очей. Вода з джерела «Від Ангела» біля церкви Ікони Казанської Божої Матері (с. Верещаки Лановецького району) лікує хвороби внутрішніх органів. Біля Кременця є джерело в урочищі Божа гора біля села Великі Бережці. Кажуть, що людина, яка тричі скупається у джерелі св. Анни (с. Лішня Кременецького району), цілий рік буде здоровою.

Недалеко від Почаєва, у с. Онишківці Дубенського району Рівненської області, знаходиться Скит святої праведної Анни Свято-Миколаївського Городоцького жіночого монастиря і джерело св. Анни. За переказами, купання в ньому допомагає від багатьох недуг, а також від безпліддя.

Розповідають, що колись на місці джерела стояв храм. Під час татарської навали церква завдяки Божому промислу була збережена: вона увійшла в землю. Через багато років у селі Онишківці збудували нову церкву. Але на тому місці, де стояла попередня, сталося диво. Малі пастушки якось знайшли тут ікону святої Анни. Того дня ціле село зібралося на місці старої церкви, щоб побачити об’явлену ікону. Образ було урочисто перенесено до храму. Але наступного дня ікони в церкві не знайшли — вона дивним чином повернулася на старе місце. Селяни вирішили, що святині не віддали належної шани, тому після відповідного богослужіння ікону вдруге перенесли до сільського храму. Та зранку історія повторилася. Тоді селяни зрозуміли, що праведна Анна сама обрала для себе місце. Збудували там капличку, в якій і зберігалася ікона. На цьому місці пробилися цілющі джерела. Віруючі звідусіль приїжджали сюди, щоб викупатися у святій воді та позбутися недуг. Капличку за радянських часів розібрали і кудись вивезли, а джерела засипали торфом і зверху ще й поклали важкі бетонні плити. У 1991 році жителі Онишківців розчистили засипані джерела, які радянська влада намагалася знищити. Люди розчистили джерело, а плити використали для облаштування басейну, де збирається цілюща вода. Під час проведення хімічного аналізу цієї води в ній виявили високу концентрацію срібла. Вода має стабільну температуру +5 градусів за Цельсієм. Не замерзає навіть у найбільші морози, кажуть місцеві мешканці. Біля джерела збудували кам’яну церкву і колодязь.

Ще одна святиня на Рівненщині — Свято-Троїцький Корецький жіночий монастир, у якому є чудотворна Корецька ікона Божої Матері «Споручниця грішних», часточки мощів Києво-Печерських угодників і монастирська криниця з цілющою водою.

Біля села Грабовці Богородчанського району Івано-Франківської області на узліссі б’є джерело. Розповідають легенду, що колись давно селяни побачили, як між високими грабами наче пливе над землею прекрасна жінка у голубих шатах. Довкола неї сяяло дивовижне світло. Люди зрозуміли, що перед ними з’явилася Матір Божа, впали на коліна, почали молитися і віддали поклін Богородиці. Коли вони підняли голови, вже нікого не було, а на тому місці, де побачили дивне видіння, пробилося джерело. З часом люди помітили, що вода у ньому незвичайна, вона зцілює хвороби очей. Поставили на тому місці хрест, і люди приходили сюди з молитвою. У радянські часи джерело замулилося, його та дерев’яний хрест ніхто не доглядав, навіть про легенду, пов’язану з походженням джерела, не можна було згадувати. Але зараз громада села та Івано-Франківське міжрайонне управління водного господарства відновили джерело. Також було впорядковано Свято-Духівську криницю між селами Єзупіль та Сілець Галицького району.

Незвичайний випадок трапився на Івано-Франківщині, як пише видання «Галичина», кілька років тому в циганському поселенні на околиці Міжгір’я. 8-річна ромська дівчинка Марічка Лакатос набирала воду з криниці. Раптом вона побачила у воді образ Ісуса Христа, він сказав, що на цьому місці треба збудувати каплицю. Спочатку розповідь схвильованої дитини сприйняли з недовірою. Але коли Марічка правильно відповідала на богословські питання місцевих священиків, які вирішили перевірити цей незвичайний факт, люди повірили і розпочали будівництво храму для громади ромів.

В селі Погоня Тисменицького району Івано-Франківської області відоме цілюще джерело і монастир Успення Матері Божої, який має статус відпустового місця на рівні з Гошівським монастирем (Долинський район Івано-Франківської обл.) і Зарваницею (Теребовлянський район Тернопільської обл.).

У Чернівецькій області відоме джерело у Свято-Іоанно-Богословському Хрещатицькому чоловічому монастирі (с.Хрещатик Заставнівського району).

Закарпаття віддавна славиться лікувальними водами. Найвідоміші цілющі джерела: Нонківської ікони Божої Матері у Свято-Миколаївському чоловічому монастирі в c. Іза Хустського району. Ще одне цілюще джерело знаходиться біля чоловічого монастиря Різдва Богородиці (с. Питча Хустського району.) В Архангело-Михайлівському жіночому монастирі (с. Драгово Хустського району) є цілющий колодязь на честь ікони Живоносне джерело. У Свято-Пантелеймонівському чоловічому монастирі в м. Хуст є цілюще джерело, яке було викопане засновником святині о. Мелетієм у 30-х рр. ХХ ст., і печерний храм прп. Іова Почаївського. Багато прочан одержують зцілення, помолившись та викупавшись у водах джерела Свято-Кирило-Мефодіївського монастиря у Сваляві.

Пустеля в горах і цілюще джерело знаходяться біля Серафима-Саровського жіночого монастиря (с. Приборжовське Іршавського району). Монастир заснував о. Гермоген, який, ще будучи підлітком, побачив у Великодню суботу незвичайний сон: над селом з’явився синій хрест, від якого в усі сторони лилося дивовижне світло, освячуючи все навколо. Юнак вирішив присвятити своє життя Богу і стати ченцем. У 30-х роках минулого століття почав будівництво святині на тому місці, яке побачив уві сні.

Свято-Георгіївський чоловічий монастир (біля с. Криве Тячівського району) порівняно недавно збудований — років 20 тому. 75-літній монах Авраам Штефура викопав там джерело. Сюди ченці щодня приходили помолитися, і вода набула чудодійних властивостей, стала цілющою.

Львівщина також багата на цілющі джерела. Тут розташовані відомі водні курорти Трускавець, Моршин та ін., які за своїми властивостями не поступаються закордонним. Одне з цілющих джерел у Моршині за легендою знаходиться на місці об’явлення Божої Матері і носить назву «Під Матінкою Божою».

Про силу води в Тустані (біля с. Урич Сколівського району) було відомо ще з древніх часів. Давнє місто-фортеця Тустань оповите таємницями і легендами. Одна з них розповідає, що у фортеці проживали лише чоловіки-воїни. Біля кринички, з якої вони набирали воду, одного разу з’явилася Божа Мати. Вона опустила у криницю долоню і промовила: «Вийшла ти з землі сеї та оберігати будеш землю сю і нарід землі сеї». Цілюща вода заліковувала навіть такі рани, що вважалися смертельними. На місці джерела звели церкву Пресвятої Трійці. Зараз жителі Урича збудували там каплицю, у центрі — скульптура Діви Марії, а внизу записані слова, які Богородиця сказала під час об’явлення.

Вода з тустанської кринички лікує багато недуг. Як писав Іван Франко: «Побував я з дружиною в Уричі, коли заслаб на очі. Мешкали ми в скромній плебанії урицького священика, щоранку ходили до джерела під скалою, в якому я промивав очі; вода в ньому насправді цілюща – помагала». Численні туристи приходять сюди втамувати спрагу, помолитися до Богородиці, ходять босоніж по джерелі, набираються сил і здоров’я.

Так само давню історію має джерело у селі Грушів Дрогобицького району, де в 1987 році об’явилася Матір Божа. За давніми переказами на місці теперішньої церкви у ХVІІІ-ХІX ст. росла велична стара верба. Посеред її гілля високо вгорі була прикріплена ікона. В дуплі верби з часом з’явилася вода, як у криниці. Люди зауважили, що вона має цілющу силу. У 1855 р. мешканці села потерпали від страшної епідемії холери. Тоді побожні люди здогадалися відновити джерело, що перед тим понищив і закидав сміттям якийсь негідник. Епідемія припинилася, люди були врятовані. А той, хто насмілився осквернити святе місце, та його родина загинули.

У Старосамбірському районі біля села Биличі теж була криничка з цілющою водою. Місцева легенда розповідає про пастухів, що побачили осяяну світлом Богородицю, з-під стіп якої забило джерело. Відтоді сюди за оздоровленням постійно приходили жителі довколишніх сіл. Землею, на якій розташоване цілюще джерело, володів один пан. Його незряча дочка, помолившись до Богородиці, обмила водою з джерела своє обличчя і прозріла. Вдячний пан віддав землю з джерелом під будівництво каплички, щоб усі бажаючі могли приходити туди й молитись.

А далі вже — не легенди, а реальні події. У радянські часи, в 1944р., солдатам наказали закопати цю криничку, особливою запопадливістю відзначався один вояк з Омська. Через якийсь час він одружився, в нього народилася дитина. Та виявилося, що хлопчик незрячий. Лікарі не знаходили жодних вад і не могли пояснити, чому дитина не може бачити. Одного разу колишньому солдатові приснився сон: Пречиста Діва нагадала йому, як він закопав криничку. Сказала знайти те місце, розчистити і вмити очі дитині водою. Довго шукав чоловік у лісі біля села закинуте джерело, нарешті знайшов, розчистив його, і потекла цілюща вода. Коли промили очі сліпого хлопчика тою водою, дитина почала бачити! Батько зі сльозами на очах упав на коліна і почав гаряче молитися. Про цей випадок навіть була складена пісня, слова якої в радянські часи люди потайки переписували одні в одних від руки.

Біля Кохавинського монастиря у смт.Гніздичів Жидачівського району за радянської влади криницю з цілющою водою засипали сміттям і закидали гранатами, але пізніше віруючі відновили її.

Недалеко від Львова у селі Раковець є джерело, сюди навіть узимку приїжджають люди, щоб із молитвою пройти босими ногами по холодній воді 12 кіл. Цікаво, що вода у джерелі не замерзає, а трава на берегах навіть під снігом яскраво-зелена, мов навесні.

Відомий ще з ХV ст. духовний центр Галичини Унів теж завдячує своїм відродженням воді. За переказами, шляхтич Олександр Ванько Лагодовський мав дуже важку хворобу ніг. Одного разу він побачив незвичайний сон. Йому з’явилася Діва Марія і порадила шукати неподалік у лісі цілюще джерело. Лагодовський знайшов джерело, скупався в ньому і видужав. За своє чудесне зцілення шляхтич дає обітницю відродити знищену татарами в 1549 р. святу обитель і дотримує свого слова. Олександр Ванько Лагодовський опікувався монастирем до 1574 р.

Зараз біля Унівської лаври облаштовано джерело, де всі охочі можуть помолитися перед чудотворним образом Матері Божої, напитися цілющої води.

До Зарваниці, Крехівського та Гошівського монастирів теж приїжджають і приходять за зціленням до чудотворних ікон та цілющих джерел. Численні факти оздоровлень свідчать про чудодійну силу віри, молитви і води. Варто тільки усвідомити, що чистою має бути не тільки вода, яку ми споживаємо, але й наші душі, слова і думки.
 
Джерело інформації - телерадіокомпанія "Вежа"
Категорія: Суспільство | Переглядів: 3121 | Додав: info-kalush | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email:
Код *: