Для ЗАТ "ЛУКОР" та ТОВ "Кар-патнафтохім" новий рік розпочався реорганізацією структурних підрозділів, яка триває до сьогодні. Керівництво підприємств переконує: створення нової структури — вагомий крок у діяльності основних виробництв. Деякі ж працівники запевняють, що процес реорганізації супроводжується поетапною "чисткою" рядів, у результаті якої люди залишаються без роботи. Ті ж, хто не хоче здаватися, потерпають від психологічного тиску та змушені звертатися до суду. Щоправда, таких відчайдухів — усього двоє.

Днями до "Вікон" звернувся один із робітників ЗАТ "ЛУКОР", мешканець Калуського району Богдан Шавранський. За його словами, уже кілька місяців керівництво підприємства, на якому він більше 30 років пропрацював електрослюсарем КВПіА по обслуговуванню цехів поліхлорвінілової смоли та хлорвінілу, намагається його звільнити, порушуючи при цьому чинне законодавство.

— Я працюю на хімічному підприємстві з 1972 року, — каже Богдан Шавранський. — За увесь цей час такого хамського поводження із працівниками, яке спостерігається протягом останніх кількох місяців, я ще не бачив. Справа у тому, що у результаті ліквідації управління автоматизації ЗАТ "ЛУКОР" 1 лютого його персонал, за офіційними даними, було переведено у структуру відділу головного приладника ТОВ "Карпатнафтохім". Насправді ж кілька десятків людей залишилися без роботи. Тим же, кого залишили, оплачують лише три чверті робочого часу. Мене, працівника із 36-річним стажем роботи, електрослюсаря шостого розряду, також не захотіли переводити зі збереженням зарплати. Головний приладник Ярослав Слюзар запропонував мені підписати перевід із мінімальним окладом у 605 гривень. Звісно ж, я не погодився. Тому через кілька днів заступник головного приладника Михайло Бандрівський пішов ще далі: у присутності начальника управління персоналом та інших керівників він запропонував мені перевестись електрослюсарем третього розряду, і попередив, що якщо я не погоджуся, то після рішення профкому мене звільнять із роботи.

За мовчазну згоду — кілька тисяч гривень.

За словами Богдана Шавранського, такими ж методами зменшили оклади практично усім працівникам, які перейшли у нову структуру. Тим же, хто на це не погоджувався, запропонували іншу схему: людям видали на руки по кілька тисяч гривень і скоротили. Для того, щоб зменшити чисельність штату, керівництво управління вдавалося і до методів, законність яких можна ставити під сумнів.

— Усі працівники управління автоматизації писали заяви на переведення у структуру відділу головного приладника, — твердить Богдан Шавранський. — У цих заявах не було вказано розряду того чи іншого працівника. Однак уже наступного дня на пропущеному місці такі дані були вказані. Щоправда, — неправдиві. Здебільшого людям "зрізали" 3-4 розряди. Відповідно — керівництво отримувало не тільки можливість зменшити зарплату, але і, при першій необхідності, скоротити "низькокваліфікованого" робітника. Це ж — кримінал! Невже можна робити таке із людьми, у яких сім’ї, які практично усе своє життя трудилися на це підприємство? До речі, за сумлінну працю і я, і мій товариш були нагороджені Почесними грамотами Групи "Лукойл-Нафтохім" ЗАТ "ЛУКОР". Тепер — нас "кидають", наче якихось пройдисвітів, які вимагають гідної оплати роботи, яку не можуть виконати. Та найнеприємніше те, що в одному із нещодавніх інтерв’ю Ярослав Слюзар плакав "крокодилячими сльозами", що вони болісно переживають процес скорочення людей, що не кожен спеціаліст КВПіА може працювати у нинішніх умовах, що вони втрачають висококваліфікованих спеціалістів, які розрахувалися і знайшли собі кращу роботу. Крім того, головний приладник переконує, що вони не можуть нормально укомплектувати штатний розклад, оскільки замість 243 працівників вони мають 179. Усе це — абсурд. Навіщо звільняти людей, а потім говорити, що підприємству не вистачає робочих рук? Цікаво також ще одне: Ярослав Слюзар запевнив кореспондента, що роботи на підприємстві не поменшало. На основі чого тоді людям зменшили зарплати?

Один у полі — не воїн.

Окрім Богдана Шавранського, "відвойовувати" право на збереження своєї посади та зарплати взявся і Ярослав Чудик. Обом чоловікам із 4 березня оголосили простій та перевели в окремий кабінет подалі від цеху. Однак офіційні накази працівникам не показали. Натомість, за словами Богдана Шавранського, із наказом щодо введення простою керівництво пройшлося по цехах та пригрозило людям, що і їх таке чекає, якщо вони будуть мати якісь претензії.

— Людей просто залякали, — переконаний електрослюсар. — Більшість наших співробітників вважає, що нас двох уже давно звільнили. Адже до роботи нас не допускають. Фактично зараз ми сидимо в окремому кабінеті та чекаємо з моря погоди. Наказ про простій нам люди таємно скопіювали. Однак більшість із них боїться навіть у суді свідчити на нашу користь.

На захист Ярослава Чудика та Богдана Шавранського стала профспілка. Звільнення із підприємства людей можливе тільки за її згоди. Тож фактично зараз профспілковий комітет — остання надія та допомога цих чоловіків.

Адміністрація ЗАТ "ЛУКОР" уже кілька разів зверталася до голови профкому із службовою запискою стосовно звільнення з роботи у зв’язку зі скороченням штату. Однак рішення профкому — незмінне: "Як свідчать фактичні обставини ліквідації управління автоматизації ЗАТ "ЛУКОР" та послідуючого укладання договору і з ТОВ "Карпатнафтохім" про отримання послуг в обслуговуванні засобів автоматизації та вимірювання техніки відбувається передача з ЗАТ "ЛУКОР" на ТОВ "Карпатнафтохім" обладнаних робочих місць управління автоматизації ЗАТ "ЛУКОР". За таких обставин у цій ситуації повинна застосовуватися частина третя ст. 36 КЗпП: у разі зміни власника підприємства, а також у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Згідно з цим, Чудик Я. І. та Шавранський Б. П. мають бути переведені на ТОВ "Карпатнафтохім" і єдине, що від них повинно вимагатися, це згода на роботу. І вже після цього, якщо ТОВ "Карпатнафтохім" прийме рішення про скорочення штату, персони Чудика Я. І. та Шавранського Б. П. можуть розглядати, як кандидата на скорочення на рівних і загальних підставах".

Івано-Франківська обласна організація профспілки також визнала дії адміністрації такими, що суперечать вимогам трудового законодавства. У листі за підписом голови обласної ради профспілки Василя Олексина до Богдана Шавранського від 24 березня сказано: "Члени комісії (у складі представників обласної ради профспілки та об’єднаного профкому "Лукор"-"Карпатнафтохім". — Авт.) зустрілися з керівництвом підприємства та вказали їм на недопустимість психологічного тиску на працівників у ході реорганізації структурних підрозділів. Вам необхідно уважно розглянути нові пропозиції адміністрації, якщо такі будуть, і зробити свій вибір щодо подальшої роботи. У випадку звільнення Вас із роботи без згоди профспілкового комітету, Ви маєте право оскаржувати дії адміністрації у суді".

Наразі нові пропозиції щодо працевлаштування електрослюсарям не надходили. Справу Ярослава Чудика 10 червня уже втретє розглядатиме Калуський міськрайонний суд. Однак чоловік стверджує: якщо рішення суду із певних причин буде не на його користь, то він готовий іти далі по всіх судових інстанціях. Щодо Богдана Шавранського, то він також не планує здаватися. Поки що він збирає необхідні документи та готується до суду. Зробити це раніше він не зміг, оскільки через перипетії на роботі — потрапив до лікарні.

За коментарем "Вікна" звернулися до головного приладника ТОВ "Карпатнафтохім" Ярослава Слюзара:

— Коментувати цю ситуацію — складно. Справа у тому, що я — керівник структури, у яку ці люди мали би перейти працювати, а не структури, із якої їх намагаються звільнити. Із 260 працівників ми на сьогодні перевели 177. Усі люди працюють і не мають ніяких претензій. Богдан Шавранський та Ярослав Чудик відмовилися переходити у нову структуру та створили навколо себе ажіотажну ситуацію. Жодного психологічного тиску на них немає. Я особисто звертався і до них, і до інших людей управління автоматизації. Дехто погодився на нові умови роботи, дехто — вирішив скористатися правом одержання грошової допомоги у розмірі п’яти окладів та звільнився. Звичайно, ми не могли перевести усіх людей, адже виробництва — не працюють. Тому ми були змушені оптимізувати чисельність кадрів. Перевага насамперед надавалася працівникам, які мають високий рівень професійності та готові працювати у будь-яких умовах. Крім того, враховувався і соціальний фактор: намагалися не залишати без роботи молодих спеціалістів, які мають сім’ї, дітей. Також зважали на рекомендації керівництва. Обидва електрослюсарі нічим особливим не виділялися. До того ж, вони вже мають заслужену пільгову пенсію. Тим не менше, ми планували перевести їх у нову структуру. Вони — не погодилися. Наразі штат повністю укомплектований. Вакантних місць немає. Можливо, коли виробництво запрацює на повну потужність, вони з’являться. Тоді і можна буде говорити про збільшення чисельності штату.

Голова профкому енергослужби Юрій Мосейчук повідомив:

— Зі свого боку ми робимо усе, що повинні робити у таких ситуаціях. Уже відбулося чотири засідання профкому, на яких розглядалося питання звільнення Богдана Шавранського та Ярослава Чудика. Останнє засідання проходило у середу. Однак нічого нового у цю ситуацію воно не внесло. Згоди на звільнення цих працівників профком не дає. Ми розцінюємо їх як кваліфікованих спеціалістів і вважаємо, що на виробництві такі люди — потрібні. Адміністрація ЗАТ "ЛУКОР", очевидно, думає по-іншому. Тому склалася така ситуація. Утім, наразі обидва електрослюсарі щодня ходять на роботу. З об’єктивних причин вони не погоджуються на ті умови, які їм пропонують. Це — їхнє право. Наше ж рішення діє протягом місяця. Тому, коли цей термін спливає, ми знову скликаємо засідання профкому. Адже, якщо ми вчасно не винесемо рішення, то наші дії можуть бути потрактовані як згода на звільнення цих людей. Ми керуємося чинним законодавством та намагаємося не допустити цього скорочення. У принципі, якщо адміністрація і надалі вважатиме наші дії неправомірними, то вона може звільнити людей без згоди профкому. Однак, найімовірніше, тоді справу розглядатиме суд.