Мало хто сьогодні з калушан знає, що в місті існував середньовічний замок, який в актах називали старостинським, оскільки тут у 1549 — 1778 рр. було управління Калуського негродового староства.Він знаходився при місті від Струкової гори, його деревэяні будівлі розплановано в квадрат. Від дерев'яних чи кам'яних замкових споруд не збереглося жодного сліду. На початку австрійського панування калуський замок був знесений, стародавня будівля розвалилася. В кінці XVIII — на початку XIX ст. каміння частково використав міський магістрат, а частково міщани для своїх потреб. На жаль, тогочасні архітектори, художники, австрійські правителі не залишили нам будь-яких планів, схем, малюнків замку. Каміль Баранські висловив припущення, що в Калуші оборонний замок існував уже в XIII столітті, коли тут з'явилися як фахівці гірники — угорці. Від того часу, вважає він, передмістя називалося Банею, а місто отримало в своєму гербі угорський хрест над топкою солі . Здогад автора досить цікавий, але, на жаль, ця гіпотеза не підтверджена джерельними матеріалами.

До надання Калушеві в 1549 році статусу містечка на магдебурзькому праві говорити про наявність тут замку не доводиться. Це пояснюється, по-перше, тим, що в люстрації Галицького староства 6 років після надання Калушеві статусу міста калуський замок ще не згадується, хоч і йдеться про виділення Калуського староства. В люстрації 1565 — 1566 років записано, що калуські міщани тоді "повинні були завезти кожний зокрема по дві фіри дерева на будову галицького замку" . Правдоподібно, із розбудовою міста, після 1549 року, калуський староста розпочав будівництво королівського замку. Воно затягнулося у зв'язку з нападом татар і пожежею в місті. Калуський замок міг з'явитися в 30—40-х роках XVII століття.

В період Хмельниччини, коли восени 1648 року в Калуші був організований український уряд, про нього ще не згадується. Уперше натрапляємо на достовірний опис Калуського замку в королівській люстрації 1661 року . В ній записано, що в замку є в'їзд до міста, де замкова брама, в якій розміщена кімнатка, що являє собою їдальню з буфетною коморою. Далі розміщувалися 8 покоїв з кімнатами. У виході із замку до волоського саду також було розміщено кілька кімнаток. Під волоським садом, очевидно, розуміється сад, де росли дерева волоського горіха. Близько садової брами стояла стайня з коморою і кухнею. На озброєнні калуського замку була армада — арсенал, який складали великі спіжові гармати і кілька залізних гарматок. Крім того, тут було 10 гаківниць.

Більш повне уявлення про калуський замок дає інвентарний опис Калуського староства від 22 вересня 1771 року : замок від сходу сонця був обнесений оборонним валом, на якому були встановлені дерев'яні паркани. Брама від міста з ринку була мурована, вкрита ґонтовим дахом. Вона мала подвійні ворота, зроблені з ялинових зрубів, які були окуті залізними штабами. По лівій стороні від входу був мурований будинок для жовнірів замкової залоги (гарнізону). По правій стороні розміщувався мурований скарбник, до якого вели двері з дитинця — основної частини замку. Далі у перекопаному валі була ново вимурувана брама від фільварку з подвійними окутими дверима. Нагорі цієї брами була резиденція старостинського управління, а внизу, під нею,— вимурована з цегли пивниця. На дитинці на фундаментах стояв будинок під ґонтовим дахом. На другій стороні від брами, до в'їзду у фільварок, стояв будинок з ганком, збудований з квадратного каменю. На даху будинку височіли два великі комини. Далі була офіцина, покрита гонтами. Вона мала 3 муровані пивниці, вхід до яких був з дитинця. Недалеко містилася офіцина для економа і писаря. Три паркани від костьольного цвинтаря (від валу, із сходу на захід) були покриті гонтовим дахом. Біля шпихліра стояла замкова стайня — коло церковного цвинтаря, напроти офіцини. На замковому дитинці був розташований старий будинок — вище офіцини, по лівій стороні від виходу з костьольного цвинтаря. Тут була також невелика стайня, а біля виходу — великий шпихлір. Великий сад, який називався "Зслніле", був за фільварком. У ньому росли фруктові дерева: яблуні, груші, сливи тощо.

За іншими даними, калуський замок від сходу був оточений валами. На них стояли дерев'яні паркани, які в 1767 р. були попалені. На західній стороні паркани були споруджені на мурованих фундаментах. На південь від цвинтаря стояли плоти — огорожа з хащів, на півночі замок був оточений парканом, накритим гонтами. Одна брама була мурована, в ній була кімната для жовнірів, призначених до скарбових послуг. Друга брама, новозбудована, була розміщена від фільварку, нагорі містилася резиденція з ганочками навкруги. В центрі дитинця була споруджена стара дерев'яна офіцина, а далі офіцина економії, за нею — стайня .

Отже, калуський замок являв собою комплексну забудову, розташовану при вул. Замковій (Поштовій), яка в давнину називалася Панською. Із цих будинків до початку XX ст. збереглись 3 (за Австрії і Польщі, тут було староство, лісова дирекція і контроль за збором земельних податків).

Калуський замок стояв приблизно на тому місці, де згодом побудовано школу. В'їзд був зі сторони вулиці Замкової. В замковому саду ще до першої світової війни збереглися руїни, серед яких виділялися рештки якогось великого кам'яного будинку. На думку деяких дослідників, це були уламки однієї із замкових споруд; за міркуванням інших, там стояв дитячий будинок для калуських сиріт, збудований ще королем Яном Собєським. Замкові руїни були розібрані в 1895 році. Поряд стояв панський будинок, який поляки перебудували на тюрму. Його було розібрано лише в 1918 р.

Всі замкові будівлі були пов'язані між собою підземними ходами, залишки яких існували ще до початку XX століття. На тому місці, де за Австрією і Польщі була пошта, стояв колись королівський мисливський дворик. У час окупації Австрії він був пристосований на приміщення пошти, а в 1911 році його розібрали. В тому дворику жив король Ян Собеський, коли приїжджав на полювання. В замковім саді росло багатовікове каштанове дерево.

З наведених описів видно, що на 1767 — 1771 рр. калуський замок зберігав пристойний вигляд і залишався основним центром старостинського управління. За описом джерел художник Мирослав Гаталевич зробив малюнок калуського замку станом на 1771 рік, який найбільш достовірно відтворює вигляд колишнього середньовічного замку.

Як зазначалося, із скасуванням Калуського староства австрійськими властями були знесені замкові мури, розібрані будинки, офіцини, розкидані брами і дерев'яні огорожі, а оборонні вали в більшості збурені. Ось чому наприкінці XIX століття дослідники писали, що від калуського замку і його валів не залишилось ніякого сліду. Лише пам'ять калушан зберегла і досі старі назви: "На валах", " Під замком", "За брамою".

Крім старостинського замку, в Калуші в часи середньовіччя мали існувати якісь оборонні споруди, що захищали місто від ворожих нападів — татар і турків. Можливо, це була фортеця, як галицька чи коломийська. Деякі дослідники вважали, що в XVI—XVIII століттях Калуш залишався оборонним містом і був оточений валами й брамами. Хоч із розбудовою міста в XIX—XX ст. всі середньовічні оборонні споруди Калуша зникли, все ж ще на початку нашого століття, за даними дослідників, простежувалися останки давніх ровів. На той час вони були між домами, що належали родині Таницької, і будинком, як тоді називали, "На курячій лапці" — Гершберга. Пам'ять про вали, які мали два під'їзди — Львівський і Галицький — і башти, які називались Контова (Кутова), Костьольна, Наріжна тощо, довго ще зберігалась серед калушан.