Державні мужі і дами послідовно демонструють, що є справжніми господарями свого слова: сам дав – сам назад забрав. Дружно обіцяли у розпал кризи скоротити чиновницький апарат, і так само дружно продовжували його "роздувати”. Сьогодні у 20 міністерствах – майже півтори сотні міністерських заступників! У Президентському Секретаріаті – дев’ять табличок з написом: «Заступник глави…». А у секретаря Ради нацбезпеки й оборони семеро віце-секретарів… У замів - свій штат підлеглих. І це лише верхівка чиновницького «айсберга»...

У дванадцяти «няньок» село загниває.

Лише за останні чотири роки список міністерств в Україні став на чверть довшим (у 2005 році їх було 16, сьогодні – 20). Мов на дріжджах розрослася і гвардія заступників міністрів - із 89 до 143 «ротів». На розпорядженні про призначення двох з них ледь чорнило висохло: на початку листопада по одному заму додалося у Мінекономіки та Міністерстві охорони навколишнього природного середовища. Обидва міністерства тепер у лідерській трійці за кількістю віце-міністрів: по 10 у кожному. Попереду лише «аграрне» - 11 (з таким «головатим» міністерством українське село мало б «цвісти і пахнути», а не загнивати). Найменше замів у «вугільного» міністра (4), «освітнього» і шефа Міністерства регіонального розвитку та будівництва (по 5).

У скільки обходиться платникам податків утримання лише «командного складу» Кабміну, навіть уявити важко. Високий чин – це ж не лише зарплата, а й штат підлеглих, персональний службовий кабінет, авто, а для декого – ще й квартира чи державна дача. «У нас справжня проблема з кількістю замів. Причому не тільки на вищому рівні, а й на місцевому», - визнав міністр Кабінету Міністрів Петро Крупко. Але вирішувати цю проблему в уряді не поспішають.

«Штампують» замівські портфелі і на президентській «господарці». Влітку Президент Віктор Ющенко оновив структуру свого Секретаріату, ввівши другу посаду першого заступника глави: треба ж було працевлаштувати відставного міністра оборони. Відтоді у Вір Ванни (Ульянченко) не одна, а дві праві руки – екс-міністр економіки Олександр Шлапак та екс-«оборонівець» Юрій Єхануров.

Абсолютна рекордсменка за кількістю перших заступників – секретар Ради нацбезпеки й оборони Раїса Богатирьова. У неї навіть не дві, а три праві руки (екс-радник Президента Степан Гавриш, діючий (!) посол України у Росії Костянтин Грищенко та відставний міністр закордонних справ Володимир Огризко). А на додачу - чотири ліві (серед працевлаштованих у зами до Богатирьової – екс-міністр охорони навколишнього природного середовища, а пізніше – радник Президента Павло Ігнатенко та колишній нардеп Дмитро Видрін)…

Портфельна «валюта».

Працевлаштування "своїх людей” - лише одна з причин "розбухання” чиновницької армії. Такі "біржі праці” діють і на Грушевського, і на Банковій, і у владних структурах нижчого штибу. Є портфелі для "своїх”, а є і для "чужих”. "Свійські” дають за вислугу, "чужинські” - за послугу. Треба, скажімо, вмовити "чужинську” фракцію у парламенті підкинути голосів за те чи інше рішення, або, навпаки, переконати не голосувати за щось - будь ласка, мах за мах: ви нам підтримку - ми вам посаду чи навіть кілька. Це переконливий аргумент не лише для опонентів, а й для союзників, наприклад, по коаліції. Заспокійливе, аби не брикалися. Якщо ціна питання надто велика (а-ля: загроза відставки уряду чи проблеми зі створенням коаліції), можна і "своїх” з насидженого місця попросити, аби звільнити крісло для політичного бартеру. Так, згода "литвинівців” приєднатися до коаліції з БЮТ і "НУ-НС” коштувала посади голові Держкомрезерву "бютівцю” Михайлу Поживанову. Але безробітним його не залишили – пересадили у Мінекономіки, дев’ятим замом. Крісло ж Поживанова дісталося Сергію Ганжі – людині з литвинівської "обойми”.

Із політичним бартером пов’язують і присутність на нерядових посадах у нинішній владі ставлеників Компартії (опозиціонери, одначе!). Комуністам перепав не лише Державний комітет лісового господарства, а й кілька урядових портфелів. Одним із замів міністра охорони здоров’я трудиться зять нардепа від КПУ Олександра Ткаченка – Валерій Бідний. У списку заступників головного міліціонера Юрія Луценка – син іншого депутата-комуніста Євгена Мармазова – Василь Мармазов. У "сімейно-молодіжному” міністерстві теж є "червоний” зам – Юрій Сизенко…

Додаткові посади – не лише аеродром для "відставників” і політична "валюта”, а й спосіб зміцнити кадрові тили. Спитаєте, навіщо, наприклад, у деяких міністерствах ввели другу посаду першого заступника міністра? Не тому, що один із роботою "зашивається”, а через те, що він – не тієї орієнтації. Ні, сексуальна тут ні при чому. Просто, за коаліційною угодою, у міністерствах, якими керують представники БЮТ, крісло першого заступника належиться "НУ-НС”. Але, як виявилося, ніщо не заважає віддати посаду, а поруч з її "неблагонадійним” власником посадити "свою” людину, лояльну до прем’єра.