Як розповів отець Орест Фредина, парох храму Різдва Пресвятої Богородиці, обидва апостоли ревно служили Богові, але спосіб їхнього покликання різний.

Павло навернувся до Бога дорогою у Дамаск, куди ішов переслідувати християн. Йому з’явився Ісус Христос, і цей чоловік зрозумів, наскільки був сліпим і помилявся. Після зустрічі з Ісусом його життя кардинально змінилося. Павло був громадянином Риму. Незважаючи на це, йому вдалося стати апостолом у народі. Він подарував Церкві прекрасні послання з глибоким богословським змістом і заснував багато християнських спільнот. “Життя для мене – Христос, а смерть – знахідка”, - казав апостол Павло.

“У Петра був запальний характер, - розповідає отець Орест. – Про це дізнаємося з Євангелія. Він був вірним і відданим Богові, але надто покладався на себе: коли бачив Ісуса Христа, стрибав у воду і просив, аби Ісус простягнув йому руку. Апостол Петро стверджував: “Якби від Христа відмовилися усі, я би від нього ніколи не відмовився. Але життя показало, що у найважчу хвилю він проявив найбільші людські немочі… Після воскресіння Ісус зустрів Петра і запитав: “Чи ти любиш мене більше, ніж оці?”. Він показав на апостолів. Петро тричі дав ствердну відповідь. Ісус тоді подарував йому ласку пасти овець і ягнят… Петро - скеля, на якій побудована Христова Церква”.

Апостол Павло, як громадянин Риму, був страчений мечем. Апостола Петра розіп’яли на хресті головою вниз. Він казав, що не гідний висіти на хресті як Спаситель. Оскільки обидва померли в один день, Церква одного дня вшановує їхнє свято.

Наші дідусі й бабусі вірили, що на свято Петра і Павла сонце грає так само, як і на Великдень та на Івана Купала. Після Літургії вони розговлялись “мандриками” – пампушками, спеченими на сковорідці із зібраної протягом Петрівки рідини, що залишилась після збивання масла, та перевареної сироватки. До тіста ще додавали сир і яйця. Пампушки так називаються, бо ними нібито харчувалися апостоли Петро і Павло. Існує прислів’я: “На Петра і Павла зозуля мандриком вдавилася». Після цього свята вона перестає кувати.

За народними віруваннями, до обов’язків святих Петра і Павла входить стеження за своєчасним збором врожаю, можливо, тому, що їхнє свято збігається з початком жнив у більшості регіонів України: Святий Петро за плугом ходить, Святий Павло волів водить...

Існують такі народні прикмети: як на Петра дощ, гнитиме картопля. Якщо один – врожай буде непоганий, два – добрий, а три – багатий. Як на Петрів день спека, то на Різдво мороз. Коли на Петра сльота, влітку буде багато болота.