Українські дороги — це якесь нескінченне бойовисько, на якому гинуть і гинуть наші співвітчизники — дорослі і діти, чоловіки і жінки. І в цій неспинній війні немає переможців. Але є спогад рідних, близьких і далеких родичів. Місця тих трагедій назавжди вкарбовуються в пам’ять. Та з молитвою за їхні душі ми йдемо в храми, на могили.

Однак останніми роками поширилась традиція ставити у місцях автокатастроф хрести — чи то дерев’яні, чи металічні, а то й зводити монументальні  бетонні чи гранітні. і встановлюють їх без будь-яких дозволів і мало не на проїжджій частині. Рішенням колегії Міністерства транспорту і зв’язку рекомендовано ліквідувати придорожні пам’ятні знаки, встановлені на місцях загибелі людей у дорожньо-транспортних пригодах.

— До цього кроку йшли поступово і важко, — коментує ситуацію головний інженер Івано-Франківського облавтодору Василь Фединяк. — Спочатку було рішення спільної наради Укравтодору та Департаменту ДАІ МВС, рішення колегії Укравтодору... А потім уже Служба автодоріг в області направила лист філіям дочірніх підприємств облавтодору від 21 квітня цього року як вказівку до дії. Зауважу, що в області на дорогах виявлено 299 ритуальних знаків та пам’ятників, у тому числі на державних — 128, на місцевих — 171. З часу одержання директивного документа вже демонтовано 165 ритуальних знаків. Скажу, що дається це психологічно нелегко. Але насамперед усі маємо зрозуміти, що встановлені в смугах відводу різні непередбачені знаки створюють загрозу рухові транспорту, можуть спричинити до нових ДТП, відволікаючи увагу водіїв. До того ж вони істотно перешкоджають доглядові за дорогами як влітку, так і взимку. Адже не можна повноцінно застосовувати техніку, бо грейдерові чи косарці нелегко обминути масивний металічний  чи бетонний хрест. А коли їх позаносить снігом, то й поготів...

— Чи звертались ви до священнослужителів стосовно допомоги у вирішенні проблеми?

— Так, насамперед ми просили духовно усвідомити наших робітників, які змушені виконувати роботи зі знесення встановлених на дорогах ритуальних знаків, а ще домовились, аби священики провели роз’яснювальну роботу  серед своєї пастви щодо самовільного встановлення таких споруд на узбіччях доріг. Маємо зрозуміти, що пам’ять не повинна шкодити, а то й провокувати нові жертви.

Редакція попросила прокоментувати ситуацію владик — митрополита Галицького й Івано-Франківського УАПЦ АНДРІЯ та єпископа керуючого Колимийсько-Чернівецькою єпархією УГКЦ Миколая СІМКАЙЛА.

Владика АНДРІЙ:

— Цвинтар — то найсвятіше місце, де ховають померлих християн і де встановлюють на їхніх могилах хрест, де його й освячують. При тому, що ми духовно підтримуємо сім’ї  і родини загиблих в автокатастрофах, Церква не підтримує  самовільного встановлення пам’ятних знаків і хрестів на місцях автокатастроф і не освячує їх. А як може  стояти десь неосвячений хрест?

Інша річ — каплиці побіля небезпечних ділянок доріг, де стаються прикрі трапунки. Сюди можна і варто приїхати, поставити свічку, помолитись за душу загиблого. А ще потрібно йти в храм Божий. І я прошу священиків роз’яснювати це вірним, духовно просвічувати їх, аби не творили недозволеного ані законом людським, ані Божим.

Владика МИКОЛАЙ: