…Він був чотирнадцятою дитиною в сім’ї директора Тобольської гімназії. Після закінчення Петербурзького університету Дмитро Менделєєв працював учителем у Криму та Одесі, а згодом – і викладачем в альма-матер. Прожив 73 роки, написав рівно 500 статтей з хімії, фізики, техніки, економіки, геодезії. Організував Палату мір та ваг, був статським радником (тобто генералом), пішов з університету на знак протесту проти звуження автономії навчального закладу. Менделєєва обрали членом 90 іноземних академії, але «прокотили» під час виборів в Російську… Академіки назвали його праці недостатньо фундаментальними й надто практичними (!).

Дмитро Іванович майстрував валізи й сам собі шив одяг, вважаючи готовий незручним. В енциклопедії Брокгауза та Ефрона він написав статті не тільки про гуральництво, але й про …вареники. Найшкідливішою людською рисою вважав надмір скромності й уміло вибивав грошів уряду для власної лабораторії, спостерігав сонячне затемнення з повітряної кулі. Періодичну систему хімічних елементів створив у 35 років.

«Спочатку Менделєєв відкрив 40-градусну горілку. Потім Менделєєв відкрив 20-градусне вино. А наступного ранку вчений відкрив, що змішувати їх не варто». Цей анекдот знають навіть школярі. Однак Дмитро Іванович у лабораторних умовах лише вдосконалив давно відомий і широко вживаний продукт. Бо «слова і музика» оковитої були явно народні. Багато науковців стверджує, що співвідношення 40 % спирту до 60 % води було вигідним для держави-монополіста, бо винахідливі шинкарі пропонували клієнтам «для сугрєву» значно міцнішу сивуху.

Що ж було насправді? У 1864 році Менделєєв захистив докторську дисертацію, присвячену поєднанню спирту з водою. Але про горілку там не йшлося. Не знайти у цій праці й обґрунтування «ідеальної російської горілки». Є лишень заувага про специфічні властивості суміш з однієї частини спирту і трьох частин води. Через 30 років учений працював у спеціальній комісії царського міністра Вітте, який провадив в імперії так звану «питейну реформу». Поряд із 40-градусною горілкою, яка тоді називалася «Столове вино 40°», «Звичайне вино 40°», комісія затвердила інші види алкоголю міцністю 57°, 90°, 95°.

Утім сказати, що Дмитро Іванович був далеким від упорядкування горілчаної рецептури не можна. В одній з його монографій є зведена таблиця значень питомої ваги водних розчинів за різних температур. Нею і сьогодні послуговуються виробники горілки.
Формула Менделєєва, звісно, здобула визнання у світі. Вчений розробив стандарти еталонної горілки, що «...має бути м’яка, прозора, чиста. Виготовлена з етилового зернового спирту, розведена некип’яченою (дистильованою) водою до 40 %». Лейтмотивом цього напрямку наукової роботи вченого були слова: «У природі нема шкідливих речовин. Шкідливою є їхня кількість». До того ж сам Дмитро Іванович горілки не вживав. Інколи дозволяв собі трохи сухого вина.

Більшість обивателів й дотепер вірять у міф про горілчану першість великого хіміка. Чому? Доктор психологічних наук Сергій КОВАЛЬОВ пояснює це так:
– Люди впевнені, що якщо вчений не вигадав жодного винаходу на щодень, то він зовсім не вчений. Про періодичну систему Менделєєва не всі пам’ятають. А про те, що вчений «винайшов» горілку, знає кожен.

Друга причина: в душі людина усвідомлює, що пити горілку – погано. Але ж виробники горілки таки отримують надприбутки. Примирити це протиріччя може тільки авторитет ученого: так, горілка – мерзота, але ж сам великий хімік придумав найкраще співвідношення спирту та води!