Генеральна угода (раніше називалася «Генеральна тарифна угода») – це документ, який фіксує домовленості між державою, роботодавцями та профспілками. Це, так би мовити, програма дій на найближчі два роки (2010-й не рахуємо, бо він уже минув). Основний пункт, який чи не найбільше цікавить бюджетників, – підвищення заробітної плати, адже продукти дорожчають, комунальні послуги теж, а зарплата лишається тією ж. Та доведеться розчарувати працівників бюджетних установ. В угоді прописано, що сторони зобов’язуються «забезпечити зростання середньої заробітної плати в цілому по економіці України в 2010 році не нижче, ніж на 17,8 відсотка в порівнянні з 2009 роком, в 2011 році – не нижче, ніж на 15 відсотків порівняно з 2010 роком, в 2012 році – не нижче, ніж на 16 відсотків порівняно з 2011 роком». Але ж яке це підвищення? 15-18% – це якраз річний рівень інфляції у нашій країні. Це ж звичайна індексація…

За словами голови Національного форуму профспілок України Мирослава Якібчука, те, що у Головній угоді не передбачено реального підвищення заробітної плати, – не єдиний її недолік.

– Раніше профспілкам вдалося домогтися встановлення тарифної ставки працівника І розряду (кваліфікованого робітника) на рівні 120% від мінімальної заробітної плати. Однак до прийняття нової угоди незалежні профспілки не були допущені, а інші учасники не наполягали на збереженні цієї норми. У результаті в угоді зафіксовано лише те, що розмір зарплати такого працівника повинен перевищувати прожитковий мінімум. Тобто, якщо зарплата буде вищою хоча б на одну гривню – пункт угоди буде виконано, – каже Мирослав Якібчук. – Якщо раніше мова йшла про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати в конкретних цифрах, то тепер угода декларує «вживати заходів щодо поступового наближення розміру мінімальної заробітної плати до 45% від середньої заробітної плати по економіці».

Що розуміти під «поступовим наближенням» – півроку, рік, два, десять?.. Та найбільшим злочином можна вважати те, що в Угоді не відображена вимога погашення заборгованості із заробітної плати. Попередньо існувала домовленість про те, що до підписання нової Угоди заборговані працівникам кошти мають бути виплачені. Натомість ми знову бачимо декларативний пункт – «вжити дієвих заходів щодо погашення у 2011 році боргів із заробітної плати працівникам економічно неактивних підприємств та підприємств-банкрутів, що склалися на кінець 2010 року».

Багато запитань і щодо належного соціального забезпечення, яке має гарантувати Угода. Наприклад, у документі, який діяв з 2008 року, зазначалося, що рішення про підняття ціни на споживчий газ не може бути при­йнято без попереднього погодження із профспілками. Саме таке формулювання дозволяло профспілкам оскаржувати у судах неправомірне підняття цін. Тепер же відповідні рішення не вимагають погодження, а прийматимуться за участю спеціально створених дорадчих органів.