Та не лише вірусні інфекції, які множаться при тісному контакті дітей, є грозою шкіл. В останні роки у школах (рідше у дитсадках) поширюються спалахи педикульозу. Воші! Хтось їх привіз із поїздки у теплі краї (а мама вчасно не подивилася у голову), хтось – ще звідкись... Підхопити їх можна навіть у громадському транспорті, якщо сидіти поруч з інфікованою людиною. У школах педикульоз поширюється миттєво. Навіть в елітних, престижних. Тому уважно подивіться дітям у голови, - щоб не було сорому, коли загляне медик у школі.

- Воші завжди були, є і будуть у школах, - скажете ви, махнувши рукою, - у когось виявили – вдома полікували, потім ще хтось може принести. Основне, щоб у школах регулярно дивилися дітям у голову, бо батьки про це забувають, думаючи, що в їхньої дитини цього бути не може... Коли ж виявляють – паніка! Звідки? Що робити? Чим виводити? Працівники санстанцій кажуть: обов’язково треба сказати вчителеві у класі, щоб перевірили усіх дітей. Якщо одній дитині вилікували педикульоз, а в інших воші є, вони можуть повернутися... Проте у батьків часто інша думка. Кажуть, ліпше мовчати, бо тоді на дитину пальцем показуватимуть. Та й про батьків скажуть, що голову дитині не миють...

Що це таке?

- На тілі людини можуть паразитувати три види вошей: головні, одежні та лобкові, - розповідає Едуард Луговськой. - Одежні та головні воші – дуже небезпечні, бо є носіями висипного тифу, волинської гарячки. Одежні та лобкові воші зустрічаються рідше, аніж головні. Не помітити їх неможливо, бо голова свербить. Воші кілька разів на день проколюють шкіру своїм хоботком. У рану потрапляють речовини з їх слинних залоз, які викликають безперервний свербіж. У своєму розвитку воші проходять три стадії: яйце (гнида), личинка і статево зріла воша. Яйце має подовгасту форму, жовтувато-білого кольору, міцно склеєне з волоссям за рахунок речовини, яку виділяє самка. Любить оселятися головна воша найчастіше на скронях, потилиці, тімені, тому шукати їх треба там. Тривалість життя дорослої воші - 27-38 діб. Самка відкладає до чотирьох яєць-гнид на день, а за життя, відповідно, - до 160 штук. Поза тілом людини головна воша може прожити добу, але за відсутності їжі (людської крові) протягом 48 годин вона помирає з голоду. Воші швидко переповзають з однієї голови на іншу. За хвилину вони долають 20 см!

Що робити?

Помітили у голові дитини воші? Без паніки! В аптеках – цілий арсенал засобів, які одночасно знищують як вошей, так і гнид: педикулін, педицид, ніттифор, нітилон, локодин, лонцид, 20% водно-мильна суспензія бензилбензоату, 10% водно-мильно-гасова емульсія, 0,15% водна емульсія карбофосу, пара-плюс. Треба нанести на волосся один із цих препаратів, обгорнути голову поліетиленовим пакетом і рушником зверху, витримати час згідно з інструкцією до препарату. Потім ретельно помити голову проточною водою з милом, шампунем і нанести теплий 5-10% столовий оцет. Останнім часом батьки зауважують, що не усі засоби знищують вошей і гнид – ніби ці комахи вже адаптувалися і до різної “хімії”. Якщо не можете їх вивести – не соромтеся і звертайтеся у міську дезінфекційну станцію. Там мають надійні засоби, які обов’язково допоможуть. Проте знищити – це ще не все. Потрібно присвятити цілий день, а то й більше – механічному вичісуванню голови густим гребінцем і вибиранню руками гнид. Якщо цього не зробити – з них народяться нові воші... Шапку, шалик, куртку – весь одяг, у якому ходила дитина, а також постільну білизну потрібно випрати, випрасувати, продезінфікувати. А через деякий час заглянути у голову знову.

Вошам не все одно, чию кров пити...

- Шкільні гардероби можуть бути розсадником педикульозу, – каже завідувач відділу особливо небезпечних інфекцій Львівської обласної санітарно-епідеміологічної станції Едуард Луговськой. – Куртки одна на одній, а потім з холодами підуть ще й шалики, шапки... Діти люблять ще й приміряти чужі речі: шапки, кепки, можуть розчесатися чужим гребінцем, накинути шалик, – а при користуванні спільними речами воші перекочовують з однієї голови на іншу. Воші вже давно перестали бути хворобою бідних. Навіть більше того, доведено, що воші більше люблять доглянуті голови – з чистої шкіри легше висмоктувати кров. Тому навіть якщо ви миєте голову дитині дуже часто – огляньте її прискіпливіше під лампою чи біля вікна, а особливо тоді, коли бачите, що дитина чухає голову...

У зоні ризику – перукарні і громадський транспорт. Стежте, чи дезінфікує перукар гребінець, ножиці. А в маршрутках остерігайтеся шевелюр, які можуть стояти над вашими головами...