-У 90-роках спершу робили реформи, потім учили теорію. Відбувся процес реорганізації колгоспів і радгоспів у приватну власність, тобто перехід з колективної власності в індивідуальну, внаслідок чого було розпайовано землю товарну і майно. Не володіючи основними фундаментальними підходами, принципами і засадами економічних реформ, селяни пішли на поводу. Пригадаймо, як тоді люди настирливо воювали з сільськими радами, сусідами, бажаючи мати якомога більше земель. Як результат, землю отримали. Проте, ця ж земля заросла бур’янами, осиками, березами тощо. Таких земель в кожному районі нашої області дуже багато. Для обробітку земель, виробництва сільгосппродукції необхідно мати реманент, засоби виробництва, які б забезпечували сільськогосподарський технологічний процес. Комуністична система в свій час залишила нам потужну матеріальну базу, представлену сільськогосподарською технікою, зернотоками, переробними підприємствами і т. д. Треба визнати, що місцевими керівниками з початку незалежності стали політичні особи, які насправді самі не знали суть реформи, але їх робили. Як наслідок, селянам розподілили частку у майні. Їм фактично дали майновий сертифікат на право власності у будівлях, у механізмах. Але не конкретизували, не ідентифікували, чого селянин реально є власником. Кожен із людей не знав, де його майно.

Дальше люди розбирали ферми, зернотоки, не розуміючи того, що вони знищують власне майно. Так, до прикладу, комбайн чи трактор мав належати чотирьом чи більше особам. Тож ті люди, замість того щоб він був у робочому стані і працював для добробуту селян, порозбирали на запчастини, а решту здали на металобрухт. В результаті сьогодні бачимо пустирі, залишки фундаментів там, де колись були виробництва і робочі місця. До прикладу, Завійська звіроферма мала потужність понад 50 тисяч голів норок. Там була вся інфраструктура сучасного звірівництва…

 

 - Звичайно, що потрібно. Сьогодні нам необхідно розпочати новий етап у реформуванні українського села і, оглядаючись на минуле, спершу потрібно добре вивчити теорію, а потім робити реформи. Безумовно, роботу треба розпочати у кожному селі. Повинен бути діалог влади із селянами, науковцями, інвесторами.

 

 - Безальтернативна пропозиція – кооперація. Селяни, об’єднавшись у кооперацію, зможуть відновити товарне виробництво. В кожного селянина – одна й та сама проблема. Вони можуть доручити організацію роботи правовій структурі – кооперації, яку самі і створять.

Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив (СОК) – це особливий тип організації, який не має нічого спільного ані з колишніми колгоспами, ані з комерційними фірмами. Це неприбуткове підприємство, яке створюють самі виробники сільськогосподарської продукції з метою отримання послуг для власних господарств. Отож, вони є одночасно і власниками, і клієнтами та колективно здійснюють управління усіма кооперативними справами. Кооператив може надавати будь-які послуги, які потрібні господарствам його членів. Приміром, заготовляти, зберігати, переробляти або реалізовувати продукцію, забезпечувати господарства паливом, добривами, насінням тощо.

Кооператив має право володіти сільськогосподарською технікою для надання членам послуг з обробітку землі, збору врожаю і т.д. Але при цьому кооператив не може виробляти сільськогосподарську продукцію. Цією справою кожен член кооперативу займається окремо у своєму господарстві.

Членом кооперативу може бути будь-який виробник сільськогосподарської продукції, який бажає скористатися його послугами. І фермер, і власник селянського господарства, й інші суб’єкти господарювання. Наймані працівники кооперативу – персонал – не можуть набувати членства.

 

 - Нині в Україні сільгосптоваровиробники не можуть знайти вигідних ринків збуту і придбати засоби виробництва за доступними цінами через монополізацію цих напрямків комерційними структурами. Власники земельних і майнових паїв, що ведуть власну господарську діяльність, не завжди можуть продати свою продукцію. Вони мають недостатньо фінансових ресурсів для того, щоб закупити техніку для обробітку землі, міндобрива, засоби захисту рослин, забезпечити зооветеринарне обслуговування тварин. Прибутковості селянських і фермерських господарств перешкоджають десятки інших проблем, які неможливо, а то й недоцільно вирішувати самостійно.

Проте з цього становища є вихід. Він пов'язаний зі спільними діями на ринку самих сільгосптоваровиробників, тобто з діяльністю селянських неприбуткових організацій економічної взаємодопомоги і самопідтримки – сільськогосподарськими обслуговуючими кооперативами. Сільськогосподарська кооперація була і залишається ефективним засобом економічного самозахисту сільськогосподарських товаровиробників і умовах агресивної за своїм характером ринкової економіки. Об’єднуючись у кооператив, кожен окремо і всі ми разом створюємо впливову економічну силу, що здатна вирішувати наші спільні проблеми, які окремо подолати неможливо або економічно невигідно.

 В першу чергу треба знайти в кожному селі прагматичних лідерів, менеджерів, яким би люди довіряли і доручили б їм вирішити спільні для всіх проблеми. Цей кооператив повинен бути неприбутковою організацією. Доходи мають отримувати не кооперативи, а селяни.

Спільно селяни можуть доручати виконавчій структурі кооперативу здійснювати обробіток земельних паїв, виробництва сільгосппродукції, забезпечення і реалізацію готовою продукцією.

 

 - Агросервісні кооперативи діють у рамках Закону України «Про сільську кооперацію», Указів Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» (3 грудня 1999 р.), «Про заходи щодо забезпечення формування та функціонування аграрного ринку» (6 червня 2000 р.), «Про заходи щодо розвитку кооперативного руху та посилення його ролі в реформуванні економіки України на ринкових засадах» (19 грудня 2000 р.), «Про заходи щодо прискорення розвитку аграрного ринку» (8 серпня 2002 р.).

 

 - Кооператив може бути створений завдяки ініціативі самих виробників. Ідея об’єднання зусиль і коштів для спільних дій на ринку має визріти саме у їх середовищі без тиску зі сторони. Для цього зацікавлені люди зі спільним потребами створюють ініціативну групу, яка визначає, чим буде займатися кооператив. Яким чином, хто стане членом об’єднання. Ініціатори також аналізують можливості реалізації свого задуму. Коли згоди досягнуто, потрібно провести економічні розрахунки, розробити статут і зареєструвати юридичну особу. Всі ці етапи потребують підтримки з боку фахівців-консультантів.

СОК «Прикарпаття агро-сервіс» створений в 2003 році сільськогосподарськими товаровиробниками з метою надання послуг у централізованому придбанні мінеральних добрив, гербіцидів, а також обробітку ґрунту, збирання, зберігання і кінцевої реалізації продукції. Створено сільськогосподарський обслуговуючий кооператив «Прикарпаття агро-сервіс», організаційна модель якого передбачає створення філіалів в кожному районі Івано-Франківської області та відділення на території кожної сільської ради. Це будуть відокремлені структурні підрозділи, які діють на підставі закону про сільськогосподарську кооперацію, Статуту, положень про філіали і відділення та правил внутрішньогосподарської діяльності.

Обласна ланка кооперативу. Її функції: укладання договорів на реалізацію, на закупку мінеральних добрив, техніки; організація навчання нових технологій; здійснення фінансового забезпечення виробничих програм.

Районна ланка (15 філіалів кооперативу): забезпечення сільських філіалів насінням, препаратами захисту, мінеральним добривами; зберігання і реалізація сільськогосподарської продукції.

Сільська ланка (800 філіалів). У філіалі зайнято троє працівників: голова філіалу, головний бухгалтер, агроном. Укладання договорів між філіалом кооперативу і його членами – виробниками сільгосппродукції на вирощування, зберігання і реалізацію продукції. Укладання договорів між філіалом кооперативу і власниками насіння, препаратів захисту, с/г техніки, овочесховищ на вирощування, зберігання продукції. Організація заготівельного пункту з приймання с/г продукції.

 

 - В першу чергу інформування населення через ЗМІ, 2) провести «круглий стіл» за участю представників державної, регіональної влади, народних депутатів, науковців, ініціаторів кооперативного руху, підприємців, всіх зацікавлених осіб, які хочуть покращити життя на селі. Цей захід передбачає популяризацію ідеї створення кооперації та дати відповіді на актуальні питання розвитку сільського господарства; 3) вирішити кадрові питання – знайти у кожнім селі менеджера, який працюватиме для добробуту селян; 4) провести зустріч кооперативу з вищим керівництвом держави; 5) заручитися конкретною підтримкою органів влади щодо організації та фінансового стану. В результаті успіх створення цього кооперативу матиме розвиток, якщо влад підтримає і всіляко сприятиме його роботі.

 

 - Кооператив створюють виробники, які хочуть продати свою продукцію якнайвигідніше й отримати якнайдешевші послуги і ресурси. Кооператив надає послуги за собівартістю, бо не має на меті отримання прибутку. А працює для того, щоб лише збільшити доходи господарств своїх членів. У кінці року залишкові кошти розподіляються між членами кооперативу пропорційно до участі кожного у діяльності організації у формі кооперативних виплат.

 

 - Для того, щоб кооператив мав власні кошти, члени сплачують вступні та пайові внески. Пайові внески є пропорційними до обсягу послуг, які отримує кожен член. Приміром, той, хто зберігає чи реалізовує 100 тонн пшениці, має внести вдвічі більше за того, хто довірив кооперативу лише 50 тонн. Крім цього, кооперативу, як юридичній особі, легше тримати кредит чи фінансову допомогу.

 

 - Ефективність кооперативу досягається завдяки великим обсягам діяльності. Отже, кожен кооператор зацікавлений у тому, щоб інші члени-клієнти також використовували якомога більше послуг кооперативу. Під час вступу вони повідомляють про потрібні їм обсяги послуг і надалі повинні строго дотримуватися цих заявок, щоб організація могла краще планувати й ефективно здійснювати свою діяльність. Тобто, сила кооперативу в активній і якомога ширшій участі його членів у діяльності свого агросервісного об’єднання.