15 лютого християни східного обряду відзначають Стрітення Господнє. Цей празник завершує Різдвяний цикл.

Як пояснюють в УГКЦ, у Старому Завіті ще з часів пророка Мойсея був закон, який забороняв ізраїльтянкам після народження дитини впродовж конкретного часу виходити між люди і доторкатись речей, посвячених Богу. На 40-ий день після народження хлопчика, і на 80-ий– після народження дівчинки кожна мати мала принести до дверей святині однорічне ягня у жертву як знак визнання над собою найвищої Божої влади і подяки, а голуба – як жертву за гріхи. Після цього жінка вважалась очищеною.

Разом із обрядом очищення сповнила Мати Божа ще й другий закон, за яким кожного первородного сина треба було принести до святині та пожертвувати Богу. У той час збулась передбачена Богом зустріч Христа з праведним Симеоном. Ось як описує той день св. євангелист Лука: «Йому (Симеонові) було відкрито Святим Духом, що не бачитиме смерті перш, ніж побачить Христа Господа. Він прийшов Духом у храм. І як батьки вносили дитя Ісуса, щоб учинити над ним за законним звичаєм, він узяв його на руки, благословив Бога й мовив: «Нині, Владико, можеш відпустити слугу Твого за Твоїм словом у мирі, бо мої очі бачили Твоє спасіння, що Ти приготував перед усіма народами; світло на просвіту поганам, і славу твого люду – Ізраіля» (Лк. 2, 26-32).

На празник Стрітення вірні посвячують в церкві свічки, які вони несуть до своїх домів. Обряд освячення свічок нагадує нам, що Ісус Христос, світло від світла, в день принесення в єрусалимський храм перший раз об’явив себе прилюдно як «світло на об’явлення поганам». За традиціями, посвячені на Стрітення свічки запалюють у домівках при різних потребах з вірою й надією, що Бог дасть бажане добро і вбереже від нещастя.

За народним повір’ям, цього дня також «зима з весною зустрічається».