Газеті «Дзвони Підгір'я» вдалося отримати копію примірника цього документа, який надійшов на адресу Калуського міськвиконкому. Зміст цього послання, м’яко кажучи, шокував. За благозвучним «сприянням редакційним колективам» вочевидь проглядається інструкція щодо організації «правильного» висвітлення діяльності Президента України і його програми економічних реформ. Цю вказівку облдержадміністрації мають на місцях виконувати органи влади.

 

«Для координації і консолідації зусиль органів виконавчої влади з формування інформаційної політики щодо реалізації програми економічних реформ на 2010-1014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава, — йдеться у посланні органам влади на місцях, — звертаємо Вашу увагу на більш тісне співробітництво райдержадміністрацій, виконкомів міських рад міст обласного значення з редакціями місцевих газет та узгодженість у висвітленні актуальних питань».

 

Ключові слова: співробітництво і узгодженість. Що мали на увазі обласні чиновники, коли писали цей документ? Якщо до співробітництва ще можна закликати (звичайно, у плані відкритості влади, прозорості її діяльності і доступності інформації), то теза про «узгодженість у висвітленні актуальних питань» викликає неабиякий подив. Так, Закон України «Про інформацію» чітко визначає, що «цензура як вимога, спрямована до засобу масової інформації, журналіста, …попередньо узгоджувати інформацію, що поширюється (крім випадків, коли вимога йде від автора цієї інформації), …чи перешкоджання у будь-якій іншій формі тиражуванню або поширенню інформації з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб заборонена».

 

Обласна державна адміністрація всіляко підтримує редакційні колективи і закликає місцеву владу також допомагати ЗМІ, йдеться у документі далі, оскільки «практика свідчить, що окремі видання намагаються формувати громадську думку із заздалегідь запланованим тенденційним висвітленням подій. Саме від кута зору, вміння подати факт, сфокусуватися на найважливішому залежить безпосереднє сприйняття читачами друкованих ЗМІ концепції державної політики, усвідомлення її змісту». І далі за текстом: «Важливо також залучати до цієї роботи широке коло фахівців із відповідних сфер: науковців, експертів, керівників, виробників, економістів, маркетологів, соціологів, викладачів». До якої цікаво роботи? Змушувати ЗМІ тиражувати їхні виступи щодо «концепції державної політики»? Але при чому тут місцева влада? Друковані ЗМІ незалежно від форми власності в Україні є вільними, тож і редакційні колективи, і журналісти вправі самостійно визначати, що найважливіше і на якій інформації їм варто сфокусуватися. Зрештою, нав’язана адміністративним шляхом і часто суцільно позитивна інформація про діяльність Президента і влади загалом нерідко є не менш тенденційною, ніж упереджена критика. І хоча прямо про цензуру і адміністративне втручання у роботу місцевих друкованих ЗМІ не йдеться, очевидно, що без цих, м’яко кажучи, недемократичних інструментів виконати поставлене областю завдання місцева влада навряд чи зможе.

 

Є у документі з облдержадміністрації і конкретика. «Просимо організувати щотижневий моніторинг друкованих ЗМІ району і міста щодо найширшого висвітлення на їхніх шпальтах завдань, які ставить перед суспільством Президент України В. Янукович». Це має бути огляд усіх позитивних і негативних публікацій про діяльність органів державної влади різних рівнів, який слід щотижня надсилати у головне управління правової роботи та внутрішньої політики облдержадміністрації. Виникає запитання: хто конкретно має цим займатися, наприклад, у Калуському міськвиконкомі? Адже, знову ж таки, у Законі України про інформацію йдеться: «Забороняється створення будь-яких органів державної влади, установ, введення посад, на які покладаються повноваження щодо здійснення контролю за змістом інформації, яка поширюється засобами масової інформації». Крім того, не виключено, що якійсь райдержадміністрації незручно буде відсилати в область негативні матеріали про Президента й державну владу, і вона вже сама докладе додаткових зусиль, щоб вони зовсім не з’являлися. У районах, де є лише одна газета, заснована владою (а таких чимало), зробити це буде нескладно.

 

Яка мета подібних вказівок облдержадміністрації? Не виключено, що незабаром у світлі наведених рекомендацій щодо формування «правильної» інформаційної політики у районних і міських ЗМІ з’явиться ще більше абсолютно нетенденційних і суцільно позитивних матеріалів на тему реформаторської діяльності Президента, його вертикалі. Така масова іміджева пропагандистська кампанія не буде зайвою, зокрема і до місцевих виборів. Однак вже те, що саме місцевій владі пропонують стати її активним учасником, формувати, узгоджувати, залучати і так далі (одним словом, займатися тим, чим їй протипоказано займатися), свідчить про посилення адміністративного тиску на ЗМІ і згортання свободи слова.