— Звісно, що потрібно. А як же інакше, коли ми чуємо з вуст Президента, що деякі категорії населення в Україні одержують пенсії у розмірі 100 тис. грн. То ж скільки така особа повинна була отримувати зарплати, щоб у неї була така пенсія? Тому, насамперед, потрібно обмежити максимальний розмір і зарплат, і пенсій. А мінімальний розмір пенсії повинен бути хоча б не нижче прожиткового мінімуму. І, борони Боже, піднімати пенсійний вік! Так, Пенсійний фонд не має чим забезпечувати непрацездатне населення. Але вирішувати це питання потрібно не такими методами, а створювати нові робочі місця. Також, вважаю, у пенсійному законодавстві потрібно внести певні обмеження для працюючих громадян.

— Однозначно! По-перше, у нас дуже велика різниця між пенсіями — мінімальною та максимальною. Де ж соціальна справедливість: хтось отримує 15 тис. грн., а хтось — всього 540 і ледве зводить кінці з кінцями? По-друге, великою проблемою є те, що в Україні один працюючий забезпечує одного пенсіонера. І вирішувати це питання потрібно не збільшуючи пенсійний вік наших громадян, а створюючи нові робочі місця для молодих людей. Ще одне: чому пенсію, як і зарплати, не індексують, враховуючи рівень інфляції? Так і хочеться сказати: не гнобіть людей, щоб вони не поповнювали ряди “Височанки” передчасно!

— Я — дитина війна, інвалід армії I групи, отримую від держави 698 гривень. Оце потрапив до лікарні — усе пішло на ліки, дома ні копієчки не залишилося. А ще ж потрібно за щось купляти продукти харчування, платити за газ та світло, а ціна на все росте. А є ж люди, які отримують ще меншу пенсію, ніж я. Навіть не знаю, як нам, пенсіонерам, вижити в цих умовах. Тож міняти потрібно багато чого, і то негайно. Бо складається враження, що влада хоче, щоб ми всі як найшвидше повмирали.