Неділя, 20.08.2017, 00:15 | Вітаю Вас Гість | Реєстрація | Вхід
Головна » 2011 » Травень » 24 » Інвестиційне свинство
Інвестиційне свинство
13:13
Минув лише тиждень з того часу, як новий голова РДА Василь Петрів озвучив райдужні перспективи співпраці району зі своїм проблемним інвестором ТзОВ «Даноша», як уже в середу, 11 травня 2011 року, працівники свинокомплексу підсунули нам нову «свиню» – знищили всю живність: рибу, раків і навіть жаб, отруївши воду у потоці Буркач, що протікає Сівкою-Войнилівською, спустивши туди сечівку зі своєї ферми у селі Лука. 

Того дня жителі Сівки-Войнилівської прокинулися вранці від страшенного смороду. Вони вже звикли до неприємного сусідства, хоча миритися з цим не бажають (про боротьбу жителів цього села з «Даношею» ми вже неодноразово писали на шпальтах «ЗВ»). Та цього разу чаша їхнього терпіння переповнилася. Адже від потічка смерділо, наче від погрібної ями, раки повилазили на берег, а вся риба (що в ріці водяться такі величезні щупаки, деякі затяті рибалки дізналися лише тепер) плавала догори пупцями. Цей потік, до речі, впадає у Дністер, з якого п’ють воду не тільки жителі України, а й близького зарубіжжя – Молдови та Придністров’я.

Сільський голова Оксана Галка одразу ж забила на сполох і того ж ранку звернулася до районної адміністрації з листом. Районна влада відреагувала, як завше, тобто майже ніяк: з райцентру приїхали працівники санепідемстанції зі спеціалістом комплексного управління та координації природоохоронної діяльності Державного управління охорони навколишнього середовища в Івано-Франківській області Роман Кравець і взяли якісь заміри. Проте ні до обласної екологічної прокуратури, ні до рибнагляду, ні до іхтіолога області інформація тоді не дійшла. Все хотіли погасити на місцевому рівні.

Та сільська громада Сівки-Войнилівської завжди була активною у відстоюванні своїх інтересів, тож у неділю, 15 травня, за ініціативою людей відбулися збори громади села, на які було запрошене керівництво району, «Даноші» та… всіх тих вище перелічених представників області, хто повинен був тут бути ще 4 дні тому. 

«Даноша» запрошення сприйняла з усією серйозністю: на збори громади прислала аж трьох молоденьких працівниць, які не уповноважені ні рішення прийняти, ні второпати суть проблеми, яку цей горе-інвестор створив. Тож вони зазначили, що нічого не можуть сказати з даного приводу, бо не займаються цими питаннями, а на підприємстві їм сказали, що збори в Сівці-Войнилівській будуть стосовно укладення договорів оренди землі з жителями села. Хоча, як виявилося вже на самих зборах, до договорів оренди землі, які громаді села підсунула «Даноша», питань не менше, ніж до екологічної ситуації. Аудиту тих документів, яких люди вже чимало й підписали, ніхто не робив, а щодо укладення їх із ТзОВ «Даноша» селянам жодна особа ні з адміністрації району, ні з ради не допомогла, тож понапідписували такого, що в недалекому майбутньому можуть залишитися й без землі. Від району на збори прислали заступника голови РДА Федора Вовка, який здебільшого мовчав.

Отже, винуватців у цій екологічній проблемі так і не знайшли, дівчата з «Даноші» «віддувалися», як могли, а керівництво – генеральний директор ТзОВ «Даноша» Том Аксельгаард чи, принаймні, виконавчий директор Крістен Якобсен – приїхати в село не захотіло. Чомусь не приїхав на збори подивитися людям в очі і голова ради Василь Дзундза, який цього горе-інвестора до нас «притягнув» ще перебуваючи на посаді голови райадміністрації. І, врешті-решт, ніхто не повідомив про це ні районну газету, ні телебачення: очевидно, влада боїться, щоб екологічна ситуація не набула розголосу. Та й соромитись є чого: вже котрий рік жителі нашого району дихають даношівськими смородами, не отримуючи нічого натомість. Вже більше п’яти років на теренах району «Даноша» обіцяє «збудувати» якісь унікальні свиногумосечівкопереробні лагуни, які з відходів свиновиробництва дадуть калушанам якийсь новий біопродукт, а віз і нині там: у місцеві ріки та на поля вночі вивозяться сечівки, аміачні смороди стоять навколо, а ті, хто мав би цьому дати відповідну оцінку, сплять. Звісно, ніч надворі, до ранку трохи висмерджується й так триває роками. Але претензій у жителів нашого району до цього підприємства назбиралося ой як багато, і як їх усіх задовольнити, наразі ніхто не знає.

Чим завершиться дана ситуація у Сівці-Войнилівській, сподіваюся, незабаром дізнаємося. На висновки від­повідних служб треба чекати десь днів зо десять. Чи відкриють за фактом кримінальну справу? Чи буде почищене русло, запущена цінна риба, раки? Сподіваємося, що так. Врегулювання цієї екологічної катастрофи слід очікувати після висновків екологів. 

А тим часом сморід розноситься селом, цими «пахощами» дихають люди. Яку компенсацію отримають вони за нанесену їм моральну та фізичну шкоду? Адже багато людей після цього почали нарікати на постійний головний біль, запаморочення. Коли ще минулої п’ятниці ми їхали у Сівку на запрошення громади, то десь в душі сподівалися на вияв моралі інвестором, на блискавичну реакцію влади стосовно даної ситуації й думали, що до недільних зборів усе буде прибрано й упорядковано. Проте марно. Постоявши біля цієї водойми, приходили до себе дуже довго: розболілася голова, а у грудях пекло так, неначе це не свинячі продукти життєдіяльності, а якась кислота. І це після короткого півгодинного перебування біля епіцентру подій, а що ж робити людям, які живуть там постійно?

Зі спілкування з обласними природозахисниками ми зрозуміли, що позов до суду від них буде, тож держава отримає відшкодування завданих їй збитків. А люди?

Поки що в селі смердить, та так, що ні пройти, ні проїхати, – сморід просочується крізь зачинені вікна машини. Треба добряче затуляти носа…

Джерело інформації - газета "Західний Вісник"
Категорія: Суспільство | Переглядів: 319 | Додав: info-kalush | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]