МИХАЙЛО КИРОВИЧ КОЗОРІС. Народився 2 березня 1882, в м. Калуш, Івано-Франківської області — помер 3 листопада 1937, Соловки). Народився в сім'ї міщанина. Початкову школу закінчив у Калуші, пізніше навчався у Станіславівській гімназії, на юридичному факультеті Львівського університету.
Літературну діяльність розпочав 1907 р. як поет. Друкував у періодичних виданнях Галичини і Буковини нариси, оповідання, повісті.
1912 - успішно закінчив юридичний факультет Львівського університету. Повернувшись на батьківщину, став активним громадським діячем, працював у редакції «Калуського листка», де публікувалися його твори, брав участь у національному відродженні Калуша та його околиць. З інвазією російських військ (1914) Михайла Козоріса разом з іншими українськими патріотами вивезли до Росії. Повернув¬шись із неволі, залишився на Великій Україні.
З 1919 р. жив у Радянській Україні, працюючи в Наркоматі юстиції УСРР. Належав до літературної організації «Західна Україна».
У квітні 1933 р. був заарештований і засуджений судовою «трійкою» при ОПУ УРСР (2 жовтня 1933 р.) на 5 років виправно-трудових таборів за звинуваченням у тому, що «з 1924 р. входив до керівництва контрреволюційної організації УВО, працюючи в літературному об'єднанні „Західна Україна“, вербував нових членів в організацію і провадив повстанську діяльність». Покарання відбував на Соловках.
Відомий український письменник Володимир Гжицький, що свого часу також був репресований і повернувся з увязнення до Львова, неодноразово згадував про Михайла Козоріса, з яким йому довелося перебувати в таборах: «Це був надзвичайно обдарований письменник. Переніс жорстокі тортури під час слідства, але не здав¬ся, гордо переносив табірне лихоліття. А потім його викли¬кали на повторне слідство і розстріляли».
На підставі постанови «особливої трійки» УНКВС Ленінградської області від 9 жовтня 1937 р. був розстріляний.
Після "викриття культу особи Сталіна" військовий трибунал Київського військового округу переглянув судово-слідчу справу Козоріса і виніс ухвалу: «Постанову судової трійки при Колегії ОПУ УРСР від 2 жовтня 1933 р. і особливої трійки ДПУ Ленінградської області щодо Козоріса Михайла Кировича скасувати, а справу припинити через відсутність складу злочину». Рабілітований посмертно.
У ранній період творчості зазнав впливу модернізму. Автор збірок оповідань «Тарас-дитина» (1914), «Дві сили» (1927), «Віче», «То був злодій» (1928), «За порадою» (1929) «По кам'яній стежці», повістей «Село встає» (1929), «Чорногора говорить» (1931), «Голуба кров» (1932). Його перу належить науково-публіцистична розвідка «Польський терор на Західній Україні», а також низка п'єс для дітей. Написав спогади про Івана Франка, Марка Черемшину, Василя Стефаника, з яким познайо¬мився на початку XX століття.
Найбільше письменницький талант Михайла Козоріса ви¬явився в прозі, зокрема в новелах. Він писав також літера¬турознавчі праці, наприклад, «Панський терор на Західній Україні». Перебуваючи на Радянській Україні, письменник у 20-х— на початку 30-х років видав пять збірок своїх про¬зових нарисів, опублікував кілька літературознавчих праць.